В ДНЗ № 2 "Орлятко" відбулося районе методичне об*єднання вихователів з теми "Формування життєвих компетенцій дітей дошкільного віку" - один із засобів розвитку морально - етичного виховання з використанням народознавства. В рамках цього заходу було переглянуто старовинний обряд (закосичення) "Дівчина з косою - мов трава з росою".
Практичний матеріал для проведення народного обряду «Закосичення»
Символом дівочої гідності та честі, працьовитості та охайності з давніх часів була дівоча коса. Про неї крізь віки пройшло безліч легенд, складено багато прислів’їв, приказок, примовок. Вона оспівана поетами та піснярами. Народні обряди пов’язані з дівочою косою супроводжують дівчинку від її народження. Поки була дівчинка малою, тільки й турбот мала, що раділа сонечку, матусиній ласці, тільки й час був, щоб рости здоровою, набиратися розуму. Однією з ознак цього безтурботного періоду життя було вільне, розпущене волоссячко. Вже з моменту першої купелі починалась турбота батьків про волосся дівчинки. Стригти його не дозволялось, поки дитині не виповниться рік. Після цього влаштовували обряд перших пострижин, який здійснював хрещений батько. Перед тим, як виконати цей ритуал, він виголошував примовку – побажання, щоб у дівчинки росло гарне, густе волосся, щоб коса лягла до пояса.
 
Стрижу волоссячко малесеньке,
Стрижу волоссячко гарнесеньке,
Щоб хресниця здоровою зростала,
Довгу, густу косу мала.
Як правило малих дівчаток заплітали в чотири коси, а старших волосся в одну або дві. Викладали їх на голові віночком. А ось ходити з розпущеним волоссям вважалося непристойним.
А красу цю пильно доглядали. Мили у дерев'яних ночвах, в пахучих травах, світлі – ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли, шавлією і м’ятою – темні, щоб пахли загадково і звабно, любистком, щоб хлопців чарувати.
 
Для миття голови використовували також і буряковий квас, жовток свіжого яйця, відвар горіхового листя, настій ромашки, любисток, воду, в якій варилася картопля.
Мити голову дозволялося лише у вівторок, четвер і суботу, а в той день, коли народився - заборонялося.
Особлива заборона стосувалася і п’ятниці. Бо вважалося, що волосся, яке падає в цей день, розплітається по дванадцяти дворах. Громадська думка про дівочу охайність важила багато.
 
Розчісували гребін8ем кістяним, дерев'яним або зробленим з рогу. Гребінцем з так званих "дівочих дерев" - яблуні, берези, вишні. Розчiсували, плекали косу, щоб була найкращою вiд усiх iнших, прикрашали стрiчками, квіточками, віночками. Для дівчат було золотим правилом заготовляти на зиму пахучі квіти, для віночків, якими прикрашали волосся. Крім квітів, у вінок вплітали стрічки. Стрічки як оберіг волосся від поганих очей. Вимірювалися вони довжиною дівочої коси, щоб сховати її. Колись в Україні в усіх родинах існував звичай: прокинувшись, дівчинка мусила вмитись, розчесати і зав’язати волосся, а те, що залишилось на гребінці, спалювалось, бо існувало повір’я: якщо з нього зів’є птах кубло, болітиме голова. Вважалося найбільшою неохайністю братися за будь – яку роботу з розпущеним волоссям. Про таких казали: «У неї на голові сорока гніздо звила». Підростала дівчинка і настав час, коли вона стала помічницею, їй довіряли якусь роботу, залучали до родинних справ, турбот. Дівчинці вже заважало розпущене волосся, тому треба було його заплітати. Як правило, це робили тоді, коли їй виповнювалось 5 років.
|
